24 лютого 2022 року, ця дата назавжди закарбується в історії України. Війна, в яку ми так не хотіли вірили і мріяли, що минеться, прийшла в кожний дім.
З початком віроломної збройної агресії Росії всі працівники Національної поліції України встали на захист Батьківщини. Вдень і вночі вони несуть патрульну службу, забезпечують охорону прав і свобод людей, протидіють злочинності, підтримують публічну безпеку і порядок. А ще несуть службу на блокпостах, виявляють диверсантів і мародерів, разом з рятівниками розбірають завали будинків після обстрілів ворога, допомагають саперам розміновувати території, спільно з медиками надають першу медичну допомогу, забезпечують евакуацію місцевого населення. І саме головне під час війни, спільно з прикордонниками, працівниками Національної гвардії і військовими відбивають атаки ворога, атакують і знищують військову техніку і агресора.
Але поліцейські, як би не було тяжко, завжди пам`ятають про свої сім`ї, піклуються і переживають за їх безпеку. На жаль деякі території підпали під окупацію, по іншим агресор гатить з гармат, запускає ракети, бомбить з літаків, а там живуть їх батьки, дружини, діти. Питання безпеки сімей поліцейських взяла на себе Всеукраїнська профспілка Національної поліції і з перших днів війни розпочала робота по вивезенню їх в безпечні місця країни і за кордон.
Перші на прохання профспілки відгукнулися польські колеги. Після короткої розмови польські поліцейські все зрозуміли миттєво і вже через декілька днів перші жінки з дітьми виїхали до Польщі. Схема була проста на папері і дуже складна в дійсності. Профспілка терміново створила штаб з надання допомоги сім`ям, який інформував всі органи поліції про можливість вивезення сім`ї поліцейських в безпечні міста, розпочав збирати інформацію, зв`язувався з поліцейськими і їх сім`ями, уточнював всі данні, визначав маршрути евакуації і цілодобово супроводжував виїзджаючих до кордону. А польські друзі, теж створивши свій штаб допомоги, організовували цілодобову зустріч сімей на кордоні з харчуванням, надання необхідної медичної і психологічної допомоги, розселення у своїх помешканнях. І схема співпраці працює бездоганно.
Окремо зупинимося на роботі наших польських друзях і колегах.
Тільки ми повідомили їх, що Росія почала бойові дії в Україні і нам потрібна допомога польські колеги швидко відгукнулися на наше прохання і міст дружби по спасінню сімей поліцейських почав працювати. Ми можемо тільки уявити, які слова потрібно були сказати, щоб вся Польща відгукнулася допомогти Україні. Але ефективність цієї роботи відчувається в допомозі.
Як тільки від штабу нашої профспілки надходила інформація про пересування конкретної сім`ї до кордоду, штаб польської профспілки інформував конкретного поліцейського, а це практично різні воєводства, і вже той виїзжав до місця переходу кордону, зв`язувався з сім`єю і забірав до себе в автомобіль. Коротке знайомство, легкий перекус і в дорогу. Через декілька годин українську родину тепло зустрічали в польській родині. Поки вони були в дорозі для них була підготовлена окрема кімната, білизна, одяг і смачний обід. Трохи відпочивши і заспокоївшись відбувалося знайомство з родиною хазяіна, місцем проживання та місцевостю. Як правило за тиждень українці вже повністю адаптовані, а війна здається, як страшний сон.
Українські діти шкільного віку відразу почали відвідувати місцеві школи, а спортивні секції, басейни і секції для розвитку, які в Польщі є платними, для наших дітей стали безкоштовні.
Усі дорослі і діти отримали тимчасові документи переселенців, а це дало змогу безкоштовно відвідувати лікарів і медичні заклади. Для наших дітей безкоштовні також медичні щеплення. Практично безкоштовно вирішені питання одягу, харчування. Сім`ї польських поліцейських для українських сімей, в цей для них тяжкий час, стали справжньою родиною. Окремо організовуються екскурсії, спортивні змагання, конкурси. Без уваги ніхто не залишається.
Польський уряд прийняв рішення і всі українці отримали грошому матеріальну допомогу, а діти її отримують щомісячно.
Війна продовжується, українські поліцейські мужньо захищають свою країни і знають, що в цей час польські поліцейські повністю захищають їх родини і це дає їм ще більше сили бити ворога.
Ось так і проявляєть справжня дружба і професійна підтримка друзів.
Ігор Шевченко, ВПНП